МАНДРІВКА ВОЛОВЦЕМ

Селище міського типу Воловець (угор. Voloc) — районний центр Закарпатської області розташований у високогір'ї Українських Карпат, на південь від Верховинського вододільного хребта та на північ від хребта Полонина Боржава, в долині річок Вича (притока Латориці) та Волівчика. Селище знаходиться біля підніжжя вершин Темнатик та Плай, на висоті близько 500 м н. р. м.

Через Воловець проходить залізничне сполучення Київ — Чоп, а за 11 км від селища — міжнародна траса М17 (Брест-Київ)/М06 (Київ-Чоп).

Територія сучасного Воловця була заселена ще в добу бронзи, про що свідчать археологічні знахідки.

Воловець вперше згадується в 1433 р. і за переказами його назва походить від назви річки Волівчик, до якої пастухи в давнину приводили на водопій волів. Є також інші версії походження назви. Так за однією з легенд назва Воловець є похідною від слів «валова» та «валівчик». Саме так називається дерев'яне корито, з якого напували худобу перші поселенці села.

Відомо, що в 15 ст. одна частина поселення належала родині Перені, а друга — феодалам Білкеям. Потім Воловець постійно змінював власника, а на початку 17 ст. був включений до Мукачівської домінії. В 1625 р. начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував поселення Олексі Шимону, при умові, що той заселить територію своїми кріпаками.

На неродючих воловецьких землях того часу вирощували тільки овес, тому ця територія була малозаселеною. 

У 1645 р. трансільванський князь Дьєрдь ІІ Ракоці приєднав Воловець, в якому на той час проживало лише кілька десятків сімей, до своїх володінь.

В 1657р. Воловець був спустошений польськими військами н а чолі з князем Любомирським. 

В 1728 р. Воловець було включено до Мукачівсько-Чинадіівської домінії. Новим власником земель став граф Шенборн. За урбарієм 1773р. село нараховувало 38 кріпаків і 10 безземельних селян.

Влітку 1831 р. на Закарпатті вибухнуло селянське повстання, в якому активну участь брали й жителі Воловця. Результатом революції стала відміна кріпосного права в 1848-1849 рр. На дорозі між селами Нижніта Верхні Ворота розташоване святе джерело та пам'ятний знак з нагоди цієї події.

Герб селища Воловець, 1844 р.

В середині 19 ст. у Воловці було збудовано найкращий в Австо-Угорщині лижний трамплін. У 1862 р. село відвідали імператор Франц-Йосип разом з герцогами Шварценбергом та Естергазі. Імениті гості спускалися з гір на лижах та стрибали з місцевого трампліна. На жаль, нині від від унікальної споруди зберігся лише фундамент.

В 19 ст. Воловець був досить великим селом. В 30-ті рр. у Воловці почало діяти напівкустарне підприємство з виготовлення черепиці та цегли, у 1872 р. на околиці села італійськими промисловцями розпочалося будівництво залізничної дороги, а в 1906 р. почала діяти парова лісопилка, де працювали 25 місцевих жителів (населення Воловця на той час нараховувало 1280 осіб.

Майже всі місцеві жителі жили в дерев'яних хатинах, вкритих дранкою.

Проте в селі було також 24 кам'яних і один триповерховий будинки. Великий будинок належав промисловцеві Грінбергу, який володів значною частиною навколишніх лісів.

Нині в цьому будинку знаходиться музична школа.

Не зважаючи на велику бідність, третина населення Воловця вміла читати і писати.
В 1919 р. на деякий час селом заволоділи російські війська. Радянська влада проіснувала тут близько місяця, а вже в квітні Воловець був окупований чехами.

В 1938 р. у Воловці проживало 2350 жителів, працювала початкова школа. В березні 1939 р. до Воловця увійшли угорські війська, проте вже у вересні 1939 р. жителі селища зустрічали червоноармійців. 

9 жовтня 1944 р. вояки 351 срілецької дивізії визволили село від німецькиї загарбників.

В перші післявоєнні роки у Воловці почала діяти середня школа, колгосп, клуб, бібліотека та лікарня, в 1958 р. — соко-винний завод, в 1963р. на базі лісопереробного завду був створений Воловецький лісокомбінат, в 1973-1978 рр. вводився в дію філіал Львівського заводу «Електрон».

У РБК /3-й поверх/ заходяться районна бібліотека і народний музей.

З 1957 р. Воловцю надано статус селища міського типу.
За радянських часів у Воловці була побудована лікувально-оздоровчий комплекс «Плай» та декілька простих бугельних витягів. 
З 1991 р. розпочалася нова сторінка розвитку Воловця в складі незалежної України. Населеня районного центру станом на 2004 р. складає 5 178 осіб.

З Воловцем пов'язана цікава дерев'яна церква, що нині є експонатомМузею народної архітектури та побуту НАН України в Пирогово(на околиці Києва).

Тризрубна триверха Покровська церква була побудована в 1792 р. в с. Плоске (Свалявський р-н). В 1926 р. храм викупила громада села Воловець, куди він був перенесений і зведений в східній частині селища(присілок Канора). В 1976 р. культову споруду було перевезено до столичного музею.

В 2009 р. глава греко-католиків Закарпаття освятив престол церкви Воздвиження Чесного Хреста у Воловці, а в 2010 р. — було освячено нову фару біля Свято-Вознесенського храму.

В центрі селища є також православна церква Вознесіння Господнього.