28 квітня (2013) - Вербна неділя
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi29lrD4ugd22zqvLDAn65m1kHwznwKDKyKEe5nHB0t7XkeVAJqQNZ5Y8GQ-8IeTR-aDfhMEPKbiSSyezPAHQFUZTqYuDlgeZ36C0ZU_vboszLJ_Lnp_07-XMlZPhAIq4ryNx7zxJb-ZOof/s320/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1.1.jpeg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjAXj-3S_55xk1YnFK6oCw1fJyG3W48K2Nyd26zB-Ohvm2uk-G8EEcPm7TsUBzi4zxpZmEoJFUuiJH38wjT6PNFeIerT0FGrF1tnFXPua7TsH6xNQhpHn8L2L_dy2NFzPN37tUqQTH1QhtC/s320/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1.2..jpeg)
Неділя за тиждень перед Великоднем називається
"Вербною", "шутковою" або "квітною". За
християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на
ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні
пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми
шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і
має цілющі властивості.
Не я б'ю - верба б'є,
За тиждень Великдень,
Недалечко червоне яєчко!
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля
В Галичині примовляли так:
Шутка б'є - не я б'ю,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень!
Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб
сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату
від лихих сил;
Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя
молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;
Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько,
злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою
вербою в бік хмар і відводили громи та град;
Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням,
велику руїнницьку силу вогню;
Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній
вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на
цілий рік;
З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили
господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари,
щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки,
щоб горло не боліло;
Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих
сил, щоб вода була „пригожа та здорова";
Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє
шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під
великодні паски;
У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник
свяченої верби;
Коли господар виїжджав у поле сіяти
— брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб
проростав.
Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим
відганяти потерчат.
Немає коментарів:
Дописати коментар