СВІЖІ ПУБЛІКАЦІЇ

пʼятниця, 29 березня 2013 р.

КАЛЕНДАР НА КВІТЕНЬ

Сила Квітня
            Назва місяця пов'язана з періодом розквіту природи, людей, тварин та рослин. У цей час все живе наливається життєдайною силою і починає квітнути. 
            Кожний рік з початку християнства перед Христовим Воскресінням на Землю сходить Благодатний Вогонь, який освячує усіх, хто вірить в Ісуса Христа.
            Тому віруючі люди спроможні зберігати не тільки свою життєдайну силу протягом року, але й підтримувати її у тварин та рослин, що знаходяться в їхньому господарстві.
            Все, що не спроможне продовжувати життя, помирає о цій порі, негативне до Благовіщення, а позитивне протягом місяця та навіть під час великих свят.
            Народження дітей та тварин від Благовіщення до Великодня вважається передчасним. Тому люди, які народились о цій порі вважаються нещасливими, а тварини можуть мати вроджені вади.
            Хоча вони й народились у відповідний час згідно медичним показникам, та для природи, якою керує Бог, це не є доказом їх повноцінного розвитку. Бо зачаття сталось підчас Петрового посту.
            Сільські трударі цінували життєдайну силу квітня, тому намагались не втратити на другорядні справи бодай хоч один час, тому кожну годину витрачали на упорядкування свого господарства. Існувало навіть прислів'я: „Квітневий день рік годує!”
 Для квітня існують такі прикмети:
- ранковий туман віщує ясну погоду;
- на початку квітня грім - на тепле літо;
- якщо закумкали жаби - можна садити кукурудзу;
- березень з водою, квітень - з травою, а травень - з квітами;
- квітень з водою, жовтень - з їдою;
- ранні ластівки - щасливий рік;
- як терен квітнем побіліє - тоді селянин ячмінь сіє;
- де ластівка не літає, а в квітні додому прилітає.
1 КВІТНЯ - СВЯТО СМІХУ, ДЕНЬ ЖАРТІВ
            Відзначають його в багатьох країнах, а початок свята ховається у сутінках старовини. Здавна 1 квітня було святом весни, пробудженням природи. Власне, це було свято початку нового року. В XVI ст., у зв'язку із зміною календарної системи, початок року в країнах Європи було перенесено на перше січня і першоквітневе свято стало неофіційним. Цього дня вручали жартівливі подарунки, розігрували друзів і знайомих, висловлювали смішні побажання. Як припускають науковці, до нас в Україну та Росію це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днем або Марією-брехухою - одним із народних прозвищ Марії Єгипетської - святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня.
Дарини, Хризанта (1 квітня).
            Якщо цього дня стоїть тепла погода, то це - на врожай. До цього дня мають зійти останні сніги, а тому спостерігали: якщо вода стікає шумливо, то повинні бути густі трави, а тихо - кволі. Народна поговірка стверджує: "Як Хризант погідний, то буде рік дорідний".
 2 КВІТНЯ - ФОТИНІЇ САМАРЯНКИ
            Ця свята була уродженкою Самарії, сповідувала християнську віру. Померла в 66 р. Угодниця вважається цілителькою від трясовиці. Звичай грунтується на тому, що сама Фотинія лікувала хвороби і разом з іншими християнськими жонами залишилася живою, коли випила смертоносне зілля, яке їм дав волхв.
З КВІТНЯ - ФОМИ
            В цей день вшановується пам'ять Константинопольського патріарха Фоми, померлого в 610 році. Він обіймав одну із головних церковних посад - сакелларія, тобто хранителя скарбів.
 4 КВІТНЯ - ВАСИЛЯ ТЕПЛОГО
            Названий на честь пресвітера малоазійського міста Анкіри (нині столиця Туреччини - Анкара). За проповідування християнської віри його кинули до в'язниці, де простромили розпеченим залізом (363 р.). В народі цей святий відомий під іменем Теплого, оскільки цієї пори відчувається прихід весни. Цього дня селяни йшли на околицю і дивились, як сходить сонце. Якщо навколо нього були червоні кола, то рік обіцяв бути родючим. Якщо утворилося гало навколо сонця, то буде добрий урожай. На теплого Василя радується земля.
 5 КВІТНЯ - НИКОНА
            Названий за ім'ям мучеників Никона та Никона Печерського. Діяльність першого з них припадає на III ст. Він посідав високий пост у римському війську, відзначався неабиякою хоробрістю, згодом став єпископом. У 251 р. був страчений разом із 199 його учнями.
            Никон Печерський жив в XI ст. Як свідчать літописи, він поселився разом з Антонієм, і був найпершим постриженим прп. Антонія, пресвітер. За гіпотезою М. Д. Присєлкова, під цим ім'ям в печері переховувався колишній митрополит Іларіон (1051-54), позбавлений сану через те, що боровся проти засилля греків у духовній ієрархії Русі. Через політичні обставини того часу, під тиском Києво-Софійської митрополії Никон змушений був в 1061 р. податися в Тмутаракань, де заснував монастир. Лише по смерті Феодосія (3 травня 1074 р.) він знову повертається до Києво-Печерського монастиря. В 1077 р. вже його самого обирають печерським ігуменом. Никон - автор літописного зведення, складеного близько 1073 р. Саме він надав історичним записам форму порічних статей, що зробило ці записи справжніми літописами. Він висловив припущення, що Київський князь Ігор є сином Рюрика, також він ввів у літопис легенду про те, як Ольга перехитрувала візантійського імператора, розповідь про заснування Києво-Печерського монастиря тощо. Беззаперечно доведено авторство ченця до літописного тексту "Повісті минулих літ" 1055- 73 рр. Никону належать й численні попередні оповіді: про хазарську данину, прикликання варягів, походи руських князів од Аскольда до Володимира Ярославича на Константинополь, хрещення Ольги в Візантії, чорноморсько-тмутараканські сюжети та чимало іншого. Заслуга Никона полягає в тому, що він перший створив систематичний виклад української історії, який було використано пізнішими літописцями. Помер прп. Никон 1088 року. Похований у Ближніх печерах.
 6 КВІТНЯ - ЗАХАРІЯ Й ЯКОВА
            Назва дня пов'язана з іменами ченців, які здійснили християнський подвиг.
Цього дня примічали, якщо ніч - тепла, то весна має бути гарною.
  7 КВІТНЯ - БЛАГОВІЩЕННЯ
            Третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового. Його встановлено в пам'ять одержання Дівою Марією благої вісті про те, що вона стане Божою Матір'ю. За переказами, коли їй було 12 років, Бог сповістив, що вона народить Сина Божого. А після того, як Марію заручили з 82-річним Йосифом, з'явився до неї архангел Гавриїл і сказав: "Радуйся, благодатна, Господь з тобою".
            В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву третьої зустрічі весни (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби, після чого можна копати чи орати землю.
            Цього дня випускають на волю пташок, щоб співали, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив. А інших тварин виганяють на подвір'я, щоб весну чули. Виставляють вулики. Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.
            У народі з особливою пошаною ставилися до цього свята, оскільки вважали, що "Бог у цей день благословляє всі рослини", а відтак було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то неодмінно відріжуть ніжку своїй дитині. Існує повір'я, що навіть птах на Благовіщення не в'є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що "колись на свято вила гніздо і Бог їй відібрав пам'ять".
            Якщо хлопці зустрічали бузька, то показували йому священні хлібці, котрі спеціально тримали при собі для цієї нагоди, та гукали: "Бусень, бусень! На тобі голвоту, а ти мені жита копу!"; дівчата ж, зустрівши ластівку, брали в жменю землю й несли її на город, щоб посіяти її - на тому місці обов'язково зійде кріп.
            З Благовіщенням пов'язане й інше повір'я: в цей день чорногуз має обов'язково знести бодай одне яйце. Проте для домашньої птиці свято не приносило особливої радості; господарі намагалися не брати яєць з кубел, бо якщо доторкнутися до них рукою, то начебто вилуплюватимуться курчата з двома головами. Більше того, якщо корова чи овечка приносили приплід на Благовіщення, то деякі селяни одразу ж різали його: "Бо з таких добра не ждати".
Великим гріхом вважалось на Благовіщення позичати вогонь. Цей звичай зафіксований на всій території України. А ось на Поліссі були переконані: якщо закопати в кінці посіву проскурку (проскурку), то град обійде стороною таке збіжжя...
            Але найбільше вірувань, пов'язаних з Благовіщенням, побутувало на Закарпатті. Дівчата намагалися до схід сонця розплести волосся, обійти довкіл оселі й тричі замести в хаті долівку; сміття ж разом з віником відносили до річки і, набравши у відерце води, скроплювали нею те місце, де мали садити капусту, яка потім не слизнути (до речі, на Слобожанщині в цей день намагалися обов'язково висадити капустяну розсаду).
            Особливі надії з цим святом пов'язували й пасічники. Дехто кидав у мед проскурку і підгодовував комах, щоб "зубастими були"; інші до медової сити добавляли червоного перцю і давали бджолам, щоб були здоровими. Найбільш заповзяті ставили на льотки вовчі пащі ("Бджола, котра пролізе через неї, зуміє одгризтися від чужих") або ж розстеляли перед вуликом червону тканину ("Най комахи зляться на напасників").
Обрядові дії проводили і з домашніми тваринами. Щоб корови давали багато молока, ввечері, напередодні Благовіщення, наповнювали відра й дійниці водою; убезпечувались од відьом засіванням освяченим на Спаса маком-відюком хлівів, спалювали старі постоли чи капелюхи, а попіл давали тим тваринам, які не звикали до пасовиськ. Крім того, в цей день намагалися не впускати до своїх осель чужих жінок і дівчат, "щоб лиха не принесли".
            З Благовіщенням пов'язаний ще один обряд, котрий у народі називали "вдовиним плугом". Цей високогуманний звичай засвідчує високий рівень моральності, шляхетність суспільних взаємин серед простого народу. Саме в цей день сільські громади, зібравшись на свої віча, вирішували, хто і коли буде обробляти ниви вдовам та сиротам.
Адже здавна в Україні існував звичай: першу весняну оранку починали в тих родинах, де не було господаря. Виконували цю нагальну і важливу роботу за допомогою толоки, тобто колективно і без оплати. Вважалося аморальним, якщо хтось із односельців, знехтувавши звичаєм, раніше од вдів починав орати в себе вдома.
            О цій порі починають цвісти перші весняні квіти: проліски, первоцвіт, ряст, сон-трава. За народними прикметами, хто знайде в цей день ряст, то повинен його зірвати, кинути під ноги й промовляти: «Топчу, топчу ряст, дай Боже, діждати і на той рік топтати!» Звідси й вислови: «Топтати ряст» — значить жити, «не топтати» — значить померти. «Мабуть, йому вже рясту не топтати», — кажуть про кволого, хворого чоловіка, що має скоро померти. Те ж саме кажуть і про сон-траву. «Дай, Боже, діждати, сон-траву топтати!» Раніше виходили цілим селом або вулицею топтати ряст, при чому і малі і старі.
            Якщо на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, то це знак, що цього літа вона вийде заміж. «Первоцвіт — вісник дівочого весілля».
На Поділлі вважають, що пролісок — символ надії, щастя, молодої краси. Хто знайде пролісок на Благовіщення й зірве його, повинен покласти за пазуху.
            На Великдень, як заспівають «Христос Воскрес!» потрібно вийняти із пазухи й покласти під іконами на щастя. На Харківщині вважали, що хто хоче бути красивим, повинен на Благовіщення рано-вранці налити в миску холодної води, покласти пролісок і вмитися.
 Прислів'я, пов'язані з цим святом, стверджують:
Якщо ввечері зоряно, то вродять коноплі.
Яка погода на Благовіщення, така і на Великий день.
Якщо на Благовіщення лежить сніг - літо неврожайне.
Благовіщення без ластівок - холодна весна.
На Благовіщення всяка гадь вилазить з гнізда.
На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.
На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає.
На Благовіщення птиця гнізда не в'є.
Як на Благовіщення півень на порозі нап'ється, то на Юрія (6.V) віл напасеться.
До Благовіщення кам'яна весна.
8 КВІТНЯ - БЛАГОВІСНИКА
            Продовження свята Благовіщення. Присвячене архангелу Гавриїлу. Церковна назва дня - Собор архангела Гавриїла. Віддавна наші предки вірили, що Гавриїл - володар блискавки, тому й святкували Благовісника, щоб Гавриїл хати не спалив. За повір'ями, цього дня грім і блискавка прокидаються від зимового сну. А влаштовані вони Богом для знищення чортів та всілякої нечисті.
            Люди вірили, що все, народжене в цей день, "не буде благовісне": в ягнят з'являться "кручаки" - черви в голові, а із знесеного яйця не вилупиться курча.
Якщо пізня весна, то після Благовісника сіяли ярину.
 9 КВІТНЯ - МОТРОНИ-НАСТОВИЦІ, НАПІВРІПНИЦІ
            Названо на честь мучениці III - IV ст. Мотрони Солунської, яку називають Настовицею, оскільки до цього дня сходить останній сніговий наст. Є також інше пояснення: о цій порі прилітають чайки звичайні, які в деяких місцевостях звуться настовицями. Завершується приліт ранніх птахів. Мотря вийшла з хати пташок зустрічати. Називають святу і Напівріпницею: за старих часів цього дня було прийнято відбирати із зимового запасу половину найбільш придатної ріпи та городини для насіння.
 10 КВІТНЯ - ЄВСТРАТІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО
            Жив в XI ст., був родом з Києва, походив з багатої родини. Роздав свій маєток і пішов у ченці Києво-Печерського монастиря. Під час нападу половецького хана Боняка 20 липня 1096 р. його разом із 49 іншими людьми взяли в полон і продали іудеям до Корсуня у Крим. За опір своєму поневолювачу, непохитність у вірі й проповідь мучеництва серед інших бранців Євстратій подібно до Ісуса Христа був розіп'ятий на хресті на Великдень. Потім його тіло кинули в море, але християни витягнули його, привезли до Києва і поховали в Печерському монастирі у Ближніх печерах.
 11 КВІТНЯ - ІОАННА ПУСТЕЛЬНИКА
            Цей святий жив у IV ст., вів усамітнений спосіб життя, за що й одержав таке наймення. Він відзначався неабияким розумом, тому з ним дуже часто радились найвищі сановники.
 12 КВІТНЯ - ІОАННА ЛЕСТВИЧНИКА
            За ім'ям ченця, що жив у VII ст., і був ігуменом Синайської гори. За великі знання його називали схоластиком (лат. "схола" - школа). Головним подвигом його життя вважається твір "Лествиця", в якому він виклав сходження до духовного вдосконалення. Твір має 30 розділів ("сходинок") - за кількістю років життя Ісуса Христа до хрещення. Перші 23 "сходинки" присвячені гріхам і їх подоланню, решта - чеснотам. У день пам'яті святого колись пекли пироги у вигляді східців ("лествиці"). Їх святили в церкві, а потім одну частину віддавали причету, іншу - жебракам.
- СОФРОНІЯ ІРКУТСЬКОГО
            Народився 1703 р. у містечку Березані на Полтавщині. Світське ім'я - Стефан Кристалевський. У Переяславі він закінчив духовну семінарію й згодом постригся в ченці. Був ієромонахом у Софійському соборі в Києві, а потім ігуменом Золотоніського монастиря. У 1745 р. Софронія призначили намісником Олександро-Невської лаври в Петербурзі, згодом він був висвячений на єпископа Іркутського. До нього Іркутську кафедру займали теж українці - Кульчицький та Неронович. Софроній продовжив нелегку місіонерську працю своїх попередників серед місцевого населення, яке на той час в основному складалося із засланих злодіїв. Помер святитель в 1771 р.
 13 КВІТНЯ - ІПАТІВ ДЕНЬ
            Вшановується пам'ять кількох святих, які мали це ім'я: Іпатія Гангрського, Руфианського та Печерського. Перший із них був єпископом малоазійського міста Гангри, мав дар чудо творення, помер близько 326 р. Іпатій Руфианський народився у Фрігії, за молодих років лікував хворих з навколишніх сіл, згодом був обраний настоятелем монастиря, заснованого вельможею римського імператора Костянтина Великого - Руфином. Помер близько 446 р. В народі Іпатій Руфианський шанується як цілитель від безплідності, оскільки, за переказами, вилікував багато жінок.
            Іпатій Печерський жив у XIV ст., був ченцем Києво-Печерського монастиря. Як і попередні святі, міг лікувати. Зокрема, доторком руки виліковував недужих. Слугував преподобним отцям у їхніх хворобах. Похований у Дальніх Печерах Києво-Печерської лаври.
- МИТРОПОЛИТА ЙОНИ
            Був останнім московським ієрархом, який носив титул митрополита Київського і всієї Русі. Походив із сім'ї небагатого дідича, володіння якого були неподалік Солигалича. Був єпископом Рязанським. Митрополитом Московським його обрали без санкції Константинополя. Помер у 1461 р. Тісно співробітничав із великокнязівською владою, яка все більше поверталась до ідеї Дмитрія Донського про управління митрополією з боку держави. Своїми посланнями та дипломатичними місіями діяльно допомагав Василію ІІІ - батькові Івана Грозного.
 14 КВІТНЯ - МАРІЇ ЄГИПЕТСЬКОЇ
            За легендами, вона народилась у Єгипті в першій половині V ст. Коли їй було 12 років, її привабило розпутне життя, і вона пішла від батьків в Олександрію, де займалася цим ремеслом. Потім почула голос із неба, що повинна перейти ріку Йордан і знайти там спокій. У пустелі вона провела майже півстоліття, прирікши себе на самотність. Перед смертю (522 р.) написала на піску слова з проханням поховати її в землі і помолитися за неї Господу. Ця зворушлива історія послужила причиною того, що в народі Марію Єгипетську стали вважати заступницею від розпусної пристрасті. О цій порі починаються весняні повені і здавна помічено: якщо на Марію крига сходить швидко і велике водопілля, то рік буде легкий, а трави багато.
 15 КВІТНЯ - ТИТА ТА ПОЛІКАРПА
            Преподобний Тит мав дар чудо творення, жив у IX ст. Мученик Полікарп постраждав за християнське вчення в IV ст. За старих часів цієї пори у селян кінчалися запаси зерна, то й казали, що Полікарпів день - початок безхліб'я. Жителі Полісся помічали, що в цей період глухарі починають інтенсивне токування.
 16 КВІТНЯ - МИКИТИ-ВОДОПОЛА
            Від імені сповідника християнської віри VIII - IX ст. ігумена Мідікійського монастиря. Народна назва дня пов'язана з численними повенями (водопіллями), які спостерігаються о цій порі. За переказами, на Микити-водопола прокидається від сплячки Водяник.
 17 КВІТНЯ - ЙОСИПА
            На честь Йосифа Піснетворця - ченця IX ст. Він - автор покаянних канонів (гімнів, пісень), що й нині виконуються під час богослужіння. Та Йосифа або Йосипа Багатостраждального, що жив у ХІІІ-ХІV ст. Постригся і жив у Печерському монастирі до скону за обітницю, даною ще в мирському житті - стати ченцем, якщо одужає від тяжкої хвороби. Похований у Дальніх Печерах Києво-Печерської лаври.
            За народними спостереженнями, на Йосипа починають звучати цвіркуни, прилітають журавлі. Діти, побачивши в небі журавлів, наслідують їх голоси. А щоб вони не летіли далі, а кружляли на місці, перев'язували на червоній хустці або поясі вузла, підносили обома руками вгору, в бік журавлів, і гукали: "Журавлі, я вам дорогу перев'яжу".
 18 КВІТНЯ - ФЕДУЛА ТЕПЛОГО
            Назва дня походить від імені мученика Феодула, який був страчений за проповідування християнської віри близько 303 р. Цієї пори починає дути теплий вітер. "Прийшов Федул - теплий вітер подув". А коли цього дня йде дощ, то говорять так: "Федул губи надув".
19 КВІТНЯ - ЄВТИХІЯ
            Євтихій був архієпископом Константинопольським. За те, що виступив проти імператора, був висланий з країни, помер у 582 році.
            За народною прикметою помічено, якщо цього дня тихо, то це вказує на врожай ранніх зернових.
 20 КВІТНЯ - КИЛИНИ
            За ім'ям мученика Акилини. Разом з ним у 310 р. за приналежність до християнської віри були страчені 200 римських воїнів. У нашому народному побуті чоловіче ім'я Акилина перетворилося на жіноче, звідси й походить прислів'я: "Дощ на Кулини - добра калина"
21 КВІТНЯ - ДЕНЬ РУФА
            Встановлений на честь апостола Руфа - одного із сімдесяти. Він був учнем апостола Павла у Римі, займав єпископську кафедру у Дівах в Елладі. За народними повір'ями, цього дня усе на землі рухається. "На Руфа, як земля руха", - кажуть із цього приводу. Що посіяно та посаджено цього дня, піде вгору. На Руфа не можна ходити в ліс, бо там повзають гадюки, цього дня вони дуже кусливі.
22 КВІТНЯ - ВАДИМА
            Був архімандритом Перським. Зазнав гонінь за Христову віру. Утримувався у в'язниці. Помер у 376 р.
 23 КВІТНЯ - ТЕРЕНТІЯ, ПОМПІЯ ТА ІНШИХ 33-х
            Вшановується пам'ять мучеників, які загинули близько 251 р.
 24 КВІТНЯ - АНТИПА-ВОДОПОЛА
            За ім'ям єпископа Пергама - одного з найвизначніших культурних центрів елліністичного світу. Жив у I ст. Про цього святого згадує Ісус Христос, називаючи його своїм свідком. Ще за життя прославився чудесними зціленнями, тому до нього звертаються в надії позбутися глухоти, головного та зубного болю тощо. За переказами, Антипа спалили в розжареному мідному бику в храмі Артеміди.
            В деяких місцевостях України цього святого називають Водополом, бо близько дня його пам'яті починаються весняні розливи рік. "Антип воду розпустив", - кажуть селяни. Цього ж дня здійснюють виїзди в поле, щоб подивитись чи "напилось" поле води, тому через це говорять: "Після Антипа про хліб думай".
25 КВІТНЯ - ВАСИЛІЯ ПАРІЙСЬКОГО
            Встановлений на честь сповідника і єпископа VIII ст. Згодом було ототожнено зі словом "парить", бо настають погожі дні і пара із землі струмує. Найголовнішою роботою цього дня є робота в полі, на городі чи в саду.
 26 КВІТНЯ – ФОМАЇДИ ЄГИПЕТСЬКОЇ
            Жила у V ст. За переказами, постраждала від свого свекра, який домагався її. Вона вирішила краще вмерти, ніж переступити вірність чоловікові. До угодниці Фомаїди зверталися з молитвою від розпусної жаги.
 27 КВІТНЯ - ЛАЗАРЕВА СУБОТА
            Свято на честь Воскресіння Лазаря, відмічається у суботу напередодні Вербної Неділі. За біблійними оповідями, Лазар був другом Ісуса Христа, і, коли помер, то його воскресив Ісус. Завдяки цьому багато людей увірувало в Господа, а Лазар ще 30 років залишався живим, був єпископом на Кіпрі, де й помер. Колись цей день був святом дітей.
- МАРТИНА-ЛИСОГОНА
            Від імені папи римського, який скликав Латернський собор із 150 єпископів, на якому розглядалося питання про дві волі Ісуса Христа - божественну і людську. За повір'ями, в цей день лисиці переселяються зі старих нір у нові. На них находить куряча сліпота, й вони стають легкою здобиччю мисливців.
 28 КВІТНЯ - ВХІД ГОСПОДНІЙ В ЄРУСАЛИМ, ВЕРБНА НЕДІЛЯ
            У Вербну неділю - Вхід Господній в Єрусалим. Це велике свято, яке відноситься до числа дванадцятих, тобто до 12 найголовніших. Його виникненню теж послужили біблійні оповіді: Ісус в'їжджав до Єрусалима на осляті, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя. Оскільки у нас пальма не росте, то з давніх часів в Україні було прийнято святити вербу, якій приписується магічна сила. Цією вербою лікують головний біль, пропасницю, ревматизм, шлункові захворювання тощо.
            За народними повір'ями, цього тижня не можна сіяти коноплі та городину, бо буде ликувате, як верба. Не сіють й буряків, бо виростуть гіркими.
            Спостерігали, якою буде ніч: теплою - на добру весну, холодною - "не жди з моря погоди".
- МСТИСЛАВА КИЇВСЬКОГО
            Був сином Володимира Мономаха. У хрещенні назвали Федором. Після смерті батька в 1125 р. став київським князем. Він сприяв зосередженню земель довкола єдиного центру - "столичного граду", успішно боровся з половцями. В історії залишився з епітетом Великий.
29 КВІТНЯ - СТРАСНА СЕДМИЦЯ, ВЕЛИКИЙ СТРАСНИЙ ПОНЕДІЛОК
            Встановлений на честь двох мучениць Ірин. У сільськогосподарському побуті цей день відомий під ім'ям Ірини-розсадниці, оскільки цього дня було заведено сіяти капусту для розсади.
- ІЛЛІНСЬКО-ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ІКОНИ БОГОМАТЕРІ
            За церковною легендою, ще в XI ст. поблизу Чернігова на ялині з'явився осяяний світлими променями образ Божої Матері. Після цього надзвичайного знамення князь Святослав Ярославич (син Ярослава Мудрого) заснував Єлецький монастир. А в Чернігові на честь пророка Іллі було споруджено храм, від якого ікона дістала назву Іллінсько-Чернігівської. На ній зображена Матір Божа, яка сидить серед ялинкового віття і тримає Немовля Христове.
 ЗО КВІТНЯ - ВЕЛИКИЙ СТРАСНИЙ ВІВТОРОК
- ЗОСИМИ-БДЖОЛЯРА
            Походив із села Толвуї в Новгородській землі. Він відновив Соловецьку пустинь, і став її ігуменом. Займаючись різними благочестивими, а також господарськими справами, Зосима приділяв увагу і бджільництву. Тому його називають Зосимою-бджолярем і вважають покровителем пасічників і бджіл.
            Кожний рік з початку християнства перед Христовим Воскресінням на Землю сходить Благодатний Вогонь, який освячує усіх, хто вірить в Ісуса Христа.
            Тому віруючі люди спроможні зберігати не тільки свою життєдайну силу протягом року, але й підтримувати її у тварин та рослин, що знаходяться в їхньому господарстві.
            Все, що не спроможне продовжувати життя, помирає о цій порі, негативне до Благовіщення, а позитивне протягом місяця та навіть під час великих свят.
            Народження дітей та тварин від Благовіщення до Великодня вважається передчасним. Тому люди, які народились о цій порі вважаються нещасливими, а тварини можуть мати вроджені вади.
            Хоча вони й народились у відповідний час згідно медичним показникам, та для природи, якою керує Бог, це не є доказом їх повноцінного розвитку. Бо зачаття сталось підчас Петрового посту.
            Сільські трударі цінували життєдайну силу квітня, тому намагались не втратити на другорядні справи бодай хоч один час, тому кожну годину витрачали на упорядкування свого господарства. Існувало навіть прислів'я: „Квітневий день рік годує!”
 Для квітня існують такі прикмети:
- ранковий туман віщує ясну погоду;
- на початку квітня грім - на тепле літо;
- якщо закумкали жаби - можна садити кукурудзу;
- березень з водою, квітень - з травою, а травень - з квітами;
- квітень з водою, жовтень - з їдою;
- ранні ластівки - щасливий рік;
- як терен квітнем побіліє - тоді селянин ячмінь сіє;
- де ластівка не літає, а в квітні додому прилітає.



Немає коментарів:

Дописати коментар